Пізніше Гофманн запатентував 4-AcO-DMT, про який згодом забули, доки він знову не з’явився як вечірній препарат у 1990-х роках. У 1999 році професор і вчений-психоделік Девід Е. Ніколс спробував підняти інтерес до 4-AcO-DMT, представивши його як безпечну та економічно ефективну альтернативу псилоцибіну, оскільки синтезувати його набагато легше та дешевше. 20 років потому ніхто ще не провів жодного серйозного дослідження безпеки та потенційних переваг 4-AcO-DMT, незважаючи на його зростаючу популярність серед споживачів психоделіків.
4-AcO-DMT випускається у формі порошку, який можна ковтати або вдихати. Як і у випадку з усіма психоделіками, мікродози є ключовими у визначенні ефектів і досвіду, який, згідно з повідомленнями, дуже схожий на вплив грибів або ДМТ.
